Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford International Science Forum‖ (February 6-8, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 245 p.

234 зв’язків. Відомчий розподіл житла був особливо вразливим до зловживань. Керівники підприємств, партійні та профспілкові функціонери мали можливість впливати на формування списків претендентів, прискорювати або блокувати надання квартир. У таких умовах «блат» перетворювався на інструмент взаємних послуг, у межах якого житло виступало однією з найцінніших «валют» соціального обміну. «Блат» у житловій сфері мав різноманітні форми. Найпоширенішими були: прискорення отримання квартири - завдяки особистим зв’язкам у житлових відділах, на підприємствах або у партійних структурах; поліпшення житлових умов - отримання більшої за площею квартири, вигіднішого планування або кращого району; обхід формальних обмежень - заселення понад установлені норми, збереження квартири після зміни складу сім’ї, неформальні обміни. Механізм житлового «блату» зазвичай будувався на довготривалих соціальних зв’язках і взаємних зобов’язаннях. Послуга рідко мала прямий грошовий еквівалент; натомість використовувалися зустрічні «послуги»: дефіцитні товари, професійна допомога, сприяння у працевлаштуванні чи навчанні. Особливе місце в системі житлового забезпечення займала партійно-державна номенклатура. Для цієї соціальної групи існували окремі житлові фонди, спецбудинки, закриті квартали з підвищеним рівнем комфорту. Формально такі привілеї обґрунтовувалися «службовою необхідністю», однак на практиці вони закріплювали соціальну ієрархію та відтворювали нерівність. «Блат» у середовищі номенклатури набував внутрішньоієрархічного характеру: доступ до престижного житла залежав від рангу, лояльності та включеності у неформальні мережі впливу. Листи-скарги громадян свідчать про масове невдоволення такими практиками, що, однак, рідко призводило до реальних змін [7, с.298]. Житлово-будівельні кооперативи, особливо поширені з 1960–1970-х років, формально розглядалися як альтернатива державному житловому фонду. Проте й у цій сфері «блат» відігравав істотну роль. Потрапляння до кооперативу часто вимагало рекомендацій, підтримки керівництва підприємства або партійних органів, а також доступу до фінансових ресурсів. Таким чином, кооперативи не