Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford International Science Forum‖ (February 6-8, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 245 p.

33 стратегічних цілей закладів охорони здоров’я. Така трансформація управлінської парадигми зумовлює зміну ролі державної кадрової політики — від інструменту жорсткого регулювання до механізму стратегічного спрямування та координації розвитку людського капіталу галузі. Сучасна модель публічного управління охороною здоров’я в Україні передбачає функціонування багаторівневої системи суб’єктів управління, до якої належать органи державної влади, органи місцевого самоврядування, Національна служба здоров’я України та безпосередньо заклади охорони здоров’я. У межах цієї системи державна кадрова політика виконує інтегруючу функцію, забезпечуючи узгодженість стратегічних цілей галузі з реальними кадровими можливостями [4, c. 290]. Особливістю кадрової політики у сфері охорони здоров’я є її тісний зв’язок із нормативно-правовим регулюванням. Законодавчі та підзаконні акти визначають умови доступу до професії, вимоги до кваліфікації медичних працівників, порядок їх атестації, оплати праці та професійного розвитку. Водночас надмірна зарегульованість кадрових процесів обмежує гнучкість управлінських рішень на рівні закладів охорони здоров’я. Реформа системи охорони здоров’я, зокрема запровадження організаційно- правової форми комунальних некомерційних підприємств, створила передумови для трансформації кадрової політики у напрямі стратегічного управління людськими ресурсами. Керівники закладів отримали ширші повноваження у сфері управління персоналом, включаючи формування штатного розпису, визначення системи мотивації та організацію внутрішнього навчання персоналу [2]. У цьому контексті стратегічне управління людськими ресурсами у сфері охорони здоров’я доцільно розглядати не як альтернативу державній кадровій політиці, а як її функціональне продовження на рівні організаційної практики. Саме узгодженість державних кадрових пріоритетів із внутрішніми HR- стратегіями закладів охорони здоров’я створює умови для ефективної реалізації реформ та підвищення інституційної спроможності галузі.