Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford International Science Forum‖ (February 6-8, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 245 p.

61 здатність до морального самовизначення та збереження смислової орієнтації на життя залишаються поза системним аналізом. У кризових умовах війни цього виявляється недостатньо, оскільки навіть за наявності формальних гарантій людина може втрачати вітальність і суб’єктність [1; 3]. Підхід health security зосереджується на захисті населення від загроз здоров’ю, епідемій, біологічних ризиків та колапсу систем охорони здоров’я. Він має важливе практичне значення, особливо в умовах пандемій і воєнних дій, однак його фокус переважно залишається на біомедичних і організаційних аспектах. Здоров’я в такій логіці часто редукується до фізіологічних показників, тоді як психосоціальний, моральний і смисловий виміри життєвості людини не отримують належної концептуальної ваги. У результаті здоров’я захищається як стан, але не завжди як екзистенційна здатність людини залишатися «на стороні життя» у граничних ситуаціях [2; 4]. Концепція societal resilience робить крок у бік інтеграції внутрішніх і зовнішніх чинників, наголошуючи на здатності суспільств адаптуватися, відновлюватися та функціонувати в умовах шоків і криз. Проте й тут акцент часто зміщується у бік системної ефективності, інституційної гнучкості та соціальної адаптації, тоді як антропологічний вимір — моральна автономія, внутрішня вітальність і смислотворення — залишається імпліцитним. Людина розглядається як елемент системи, а не як носій життєвої сили, від якої зрештою залежить стійкість самої системи [5; 6]. На цьому концептуальному зламі постає концепція вітальної безпеки як антропоцентрична гуманітарна парадигма, що принципово змінює фокус аналізу. Вітальна безпека виходить з того, що жодні зовнішні механізми захисту не можуть бути ефективними без збереження внутрішніх умов життєвості людини. Центральним поняттям стає вітальність — інтегральна здатність особистості зберігати енергію життя, моральну автономію та смислову орієнтацію на життя в умовах загрози. У цьому сенсі вітальна безпека доповнює існуючі безпекові концепції, вводячи у їхню структуру внутрішній антропологічний вимір [7; 8].