Криворучко, Сергій Оцінка результативності персоналу від звичайної до наукової. Визначення та порівняльний аналіз детермінованих і стохастичних підходів – К.: ЛАТ & К, 2020. – 72 с.

6 С. В. КРИВОРУЧКО ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ПЕРСОНАЛУ Вступ Оцінка результативності діяльності (або вимірювання продук- тивності) співробітників різних підприємств і організацій є у сучас- ному світі надзвичайно актуальною – як у повсякденній практичній діяльності, так і у теоретичних дослідженнях. Сьогодні будь-яка державна, неприбуткова чи комерційна ком- панія (організація, підприємство тощо) має завдання вимірювати продуктивність людських ресурсів [1]. Невиконання цього завдан- ня може бути надзвичайно витратним, а інколи – смертельно небез- печним для сучасних організацій. Зростання уваги до оцінювання (вимірювання) продуктивності людських ресурсів, яке ще значно відстає від інших функцій організацій, обумовлене трьома головни- ми факторами: суттєвим впливом високопродуктивної системи управління персоналом, відчутними наслідками неефективного управління персоналом та зростанням витрат на управління персо- налом [1]. Виходитимемо з того, що вимірювання продуктивності [2] – це процес збирання, аналізу та/або зведення і представлення інформа- ції стосовно продуктивності особи, групи осіб, організації, системи чи її компонента або [3] це система, яка дає змогу прийняти обґрун- товані рішення та вжити потрібних заходів, які визначають продук- тивність та ефективність попередньої діяльності об’єкта вимірю- вання шляхом отримання, збирання, сортування, аналізу та інтер- претації відповідних даних про цей об’єкт вимірювання. Виходячи із зазначеного, найважливішим стає вибір ефективних шляхів вимірювання певних параметрів (показників) продуктивності від- повідних об’єктів вимірювання [1, 4], в тому числі з використанням ключових показників ефективності [5, 6], що, в свою чергу, має одночасно потребувати чіткої структуризації зазначених шляхів вимірювання параметрів продуктивності та формалізації відповід- ної сукупності показників продуктивності персоналу (як об’єкту вимірювання) за обов’язкового прагнення до максимальної ефек- тивності використання можливих підходів оброблення виміряних значень результативності діяльності цього персоналу (співробітни- ків, спеціалістів, фахівців, робітників, працівників тощо). У подаль- шому всі зазначені можливі підходи оцінки діяльності співробітни- ків будемо поділяти на дві основні групи: детерміновані (обумовле- ні, передбачувані за результатами) і стохастичні (ймовірнісні, непе- редбачувані за результатами) підходи. Досягнення зазначених цілей має потребувати ретельного вив- чення існуючих обумовлених і ймовірнісних алгоритмів оброблення