Proceedings of the International scientific and practical conference ― Safiye Ali Forum: Women, Science & Society‖ (July 8-10, 2025) / OP website: www.naukainfo.com. - Istanbul, Turkey, 2025. — 57 p.

38 В основі його підходу знання і розуміння дитини, віра, любов і повага до неї, бережливе, чуйне ставлення до підтримки почуття її гідності, до фізичного, психічного і духовного розвитку вихованця. Це — потужна гармонійна педагогіка. Василем Олександровичем все було підпорядковане розвиткові розуму дитини, вихованню її справжньою людиною, яка почувається щасливою вже сьогодні у школі. Така педагогічна система у Концепції «Нової української школи» трактується як дитиноцентизм. У формуванні дитини великого значення видатний педагог надавав школі та вчителю. Школа у поглядах В.О.Сухомлинського − це світоч розуму, святиня і надія, духовна колиска народу, норовливе дитя суспільства, це світ душевних людських доторкань, зосередження добрих почуттів, тонких переживань, це вічне вогнище краси, освіти і освіченості, яка вчить жити, ставати Людиною. У праці «Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості» [4] видатний педагог розкриває складники всебічного розвитку учня в період його навчання. Він по-новому окреслює розуміння змісту виховання та шляхи його реалізації. Одним із найвідоміших його нововведень є знаменита Школа радості під блакитним небом, яка переконує у тому, що найголовнішим у вчительській діяльності є знання дитини. Знання дитини сприяє її розумінню. У школі радості під блакитним небом Василь Олександрович здійснював пізнавально- виховну і навчальну роботу з майбутніми першокласниками, яка розпочиналася за два роки перед вступом до школи. Гуманізмом і великою любов'ю до дітей пройняті такі нововведення видатного педагога, як Кімната казки, Куточок мрії, Острів чудес. Обстановка Кімнати казки була створена такою, щоб діти почувалися у світі казкових образів. Куточок мрії діти створювали разом з педагогом самостійно. Вони побудували у печері піч, зробили столика і дивлячись ввечері на зорі складали казки. В. Сухомлинський вважав, що першими творчими роботами, які складає дитина в початкових класах, мають бути саме казки про те, що дитина бачить, переживає, чим переймається. Діти ніколи не складуть казку, якщо не надихнути їхню думку, коли вчитель сам на їхніх очах не створюватиме її. Він не знав, як саме буде проводити з дітьми той