Розділ 2. Літературний та музичний фольклор у спадщині М. Аркаса

21 москвофілами. Наслідком всього цього був гострий болючий національний розбрат, проклята мара незгод між поділеною на конфліктні табори інтелігенцією. Твір Франка безкомпромісно закликав подолати роз’єднаність і розбрат українського народу, посилював у нього почуття національної свідомості, наснажував у боротьбі за поступ, щастя і волю, за визволення і возз’єднання в єдиній державі. Бадьора, піднесена ритміка вірша відповідала його змістові, який на західноукраїнських землях набув популярності як народна патріотична пісня. Покладена на музику, вона ще за життя Франка стала справжнім національним гімном українського народу [9; С.20 – 21]. Отже, вірш Івана Яковича Франка «Не пора» не лише закликає скинути ганебні пута рабства й прислужництва царській Росії та Австро-Угорській імперії. Поезія, також, стала національно-визвольним гімном галицьких українців. Маємо усі підстави стверджувати, що «Не пора» – вірш-пісня, що стала народною. Тобто є фольклором. Як уже раніше було сказано, рукопис партитури (нотний запис) Миколи Аркаса до вірша «Не пора» не зберігся. Проте збереглась афіша романсу «Я боюсь тебе рассказать о любви», в якій зазначено: «Я боюся тоби розказати про любовь. Романсъ. Слова Гр. Кернеренка. Музыка М. Аркаса. С.Петербургъ» (Додаток З). Це свідчить про те, що до музичного доробку Миколи Миколайовича належить і цей романс. Лірична поезія Грицька Кернеренка (справжнє прізвище Кернер Григорій Борисович) «Я боюся тобі розказать про любов», що в оригіналі має назву «На позичений мотив» (Додаток И), стала романсом, а отже загально народною. Зрозуміти ментальність народу, осягнути джерела його духу, культурних традицій неможливо без пізнання його самодіяльної творчості, що науковим терміном позначається «фольклор» [14; С.5].