Розділ 2. Літературний та музичний фольклор у спадщині М. Аркаса

22 2.2. Фольклор у опері «Катерина» М.М. Аркаса Як уже раніше було зазначено, велику кількість пісень із «Збірки українських пісень» Микола Аркас використав у музичному ряді опери «Катерина». У п’ятій та шостій сценах першої дії опери у виконанні хору дівчат звучать давні народні пісні нашого краю «Ой, на горі, на горі» та «Ой, діждемо літа-літечка» (Додаток І). Використання саме цих зразків – не випадковість. Микола Аркас обирає сирітську та обжинкові пісні, знаючи знаково-символічний корінь поетичного тексту, їх код-образ. Композитор зберіг повністю текст перших двох куплетів пісні «Ой, на горі, на горі», яку одягає у пружну танцювальну ритміку. Образ журби, горя у пісні віщує трагедію, яку продовжує відчайдушна танцювальність пісні «Ой, у неділю рано, ранечко». Використання технології психологічної несумісності, контрасту – ніщо інше, як «сміх крізь сльози», типовий для поезії Тараса Шевченка, улюбленого поета Миколи Аркаса [10; С.80 – 81]. Отже, переконуємося і ще раз, що аматорський хист Миколи Миколайовича, як композитора, автора опери «Катерина» виріс на фундаменті народного мелосу. Взагалі опера «Катерина» – це відгук справжнього патріота на потребу створення національної опери для народної сцени. В українському народному репертуарі на той час вже були опери С.С. Гулака-Артемовського і М.В. Лисенка. До п’єси Т.Г. Шевченка «Назар Стодоля» написав свої вечорниці П.І. Ніщинський. Але це був, по суті, вставний номер до драматичної вистави. Першу оперу на шевченківський сюжет створив саме М.М. Аркас. Сам Микола Миколайович прекрасно усвідомлював відсутність професійного володіння композиторською технікою. Він не мав змоги звернутися до таких музичних жанрів, як симфонія. Але музика для нього була не просто хобі меломана, а засобом рішення завдань загально