Розділ 2. Літературний та музичний фольклор у спадщині М. Аркаса

18 виставляти повністю прізвища, а лише вказати Ар…ъ. Щодо умов, я цілком покладаюся на Вас, бо мені ще не доводилося видавати своїх робіт. Ви ж у цьому ділі настільки компетентні, що відразу оціните труд і повідомите рішення, по можливості, швидше» [7; С. 477]. Відповідь не забарилася. Але… «Щодо надісланої Вами збірки малоросійських пісень, то я, на жаль, змушений відмовити від видання її за свій рахунок. Якщо Ви виявите бажання друкувати збірку від себе, то гравірування нот і друкування разом з папером у кількості ста примірників кожної частини стане: частина перша – крб. сріблом 175; частина друга – крб. сріблом 200. Збірки малоросійських пісень я відсилаю назад поштою. З цілковитою пошаною О.Гутхель» [7; С. 478]. П’ять років мандрував Микола Миколайович із сім’єю від села до села, по слову збирав українські пісні, а виявляється – марно. Нікому не потрібне те збирання, пісні, вистраждані народом, біль, гнів і радість селянського буття, покладені на музику. «Дивно у нас виходить, – думав Аркас. – Так конче потрібні для людей пісні, кладені ними й тільки їм зрозумілі, декому аж ніяк не до вподоби. А те, що не коле очі цареві, його прислужникам та підлабузникам, тиражується безліччю примірників. І знаходяться й папір, і кошти» [7; С. 478]. М.Аркас вирішив сповістити нерадісну вість Кропивницькому: «Сучасна обстановка така, – скорботою перейняті слова Аркаса, – що нікуди й рипатися не можна. Б’юся, як риба на льоду, а нічого не виходить» [7; С. 478]. Рукописним «Збірником українських пісень» Аркас дозволив користуватися читачам бібліотеки Миколаївського українського товариства «Просвіта». Однак, до сьогодні він не зберігся. Як не вижив і родинний архів Аркаса. Чому? Куди він подівся? Є чимало версій. Ось одна з них… Ключ до цієї загадки знаходимо у листі аркасового онука – теж Миколи Миколайовича Аркаса, доктора Празького університету: «На превеликий