Руссова, В. М. Українсько-грецькі студії Аркасів [Електронний ресурс] / В. М. Руссова // Dialog der Sprachen – Dialog der Kulturen. Die Ukraine aus globaler Sicht = Діалог мов – діалог культур. Україна і світ : VII Міжнар. наук. Інтернет-конф. з україністики. – München, 2016. – С. 472–478. // Open Access LMU. – Режим доступу: https://epub.ub.uni-muenchen.de/41248/1/slawistik_virtuelle-konferenz_2016_WEB.pdf, вільний (дата звернення: 31.01.2022). – Назва з екрана.

474 сином Захарієм й, після довгої одиссеї, осів у недавнозаложеному Миколаєві, де викладав у Штурманському училищі мови та історію” (Аркас 1993, 34– 35). Коротко занотовує шляхетсько - старшинську лінію своєї родини – родовід Богдановичів, що походив із Чигиринщини. Не оминає і згадки про прикрий для нього факт, адже Богдановичі під час шведської війни “передалися на бік Москви” (Аркас 1993, 38). У поетичному доробку Аркаса Молодшого, писаному українською мовою, основна частина віршів відноситься до кінця 20- х – поч. 30- х років ХХ століття, коли він жив у місті Ржевніце під Прагою. Поезії позначені ностальгією за Україною, залюбленістю в красу навколишньої природи, романтикою боротьби за свій край і зверненням до історії Стародавньої Греції та її міфів. Дві гілки родини природно і в поезії переплелися. Біль за втраченими можливостями жити на батьківщині відлунює у віршах “Загублений світ”, “Утеча”. Другий із них присвячено сумній і трагічній для України поразці Мазепи й Карла ХІІ. Елегійні твори “Над Україною”, “Лета”, “Чумаки”, “Сум” засвідчують, що образ рідних місць утраченої Батьківщини асоціюється зі степом, Диким полем, стародавніми могилами, повз які їдуть степом чумаки. Почуття ніжності до своєї минувшини, рідних людей, фольклорні ремінісценції оживають і тішать ідилічною картиною: Ідуть, сіль везучи, з Криму чумаченьки: – Гей, агей! – спішіть, друзі круторогі! У думках чумацьких хатоньки біленькі, Припічок тепленький та хозяйство вбоге… (Аркас 1993, 45). Глибокий сум за рідною землею домінує і в поезії “Гудуть поля…”. До історії античного світу поет звертається у творах “Пунійцям”, “Благословенні”, “Рубікон”, “Марево ретроспективного прозріння”, “Чорне вітрило”. Особливим пієтетом наповнені рядки “Благословенних”, адже тут ідеться про любого серцю грека - українця “казкового Гомера”, який своїми натхненними строфами мовив стародавнім грекам про їхній Іліон. Характеру альтернативної історії набуває поезія “Рубікон”, яка описує інші можливості перебігу подій у долині Цесенійській. Обидва вірші, можливо, мають витоки не лише з інтересу до історії пращурів, а і з університетських студій над усесвітньою історією. Свій переклад давньоруського “Слова про похід князя Ігоря проти половців” Аркас Молодший називає “Думою про похід на половців Новгород - Сіверського князя Ігоря Святославовича у 1185 р.”. Присвячує його своїй ненці (фактично – бабусі) Ользі Іванівні Аркас, смерть якої 1936 року дуже важко переживав. Утім першоприсвята перекладу (1932) адресувала його професорові Д.І. Дорошенку. Цікаво, що називали “Слово…” думою й інші перекладачі, зокрема Панас Мирний. Патріотичні мотиви твору були близькі українському патріотові - емігранту, який і сам пережив битви за рідну землю, пізнав тугу за Батьківщиною, силу родинної підтримки та гіркоту зради. Як поетові - лірику, йому були близькі образи люблячої Ярославни і вірного воїна - захисника Всеволода. Знайшло своє місце в серці перекладача й віртуозне володіння словом легендарного Бояна. У перекладі Аркаса Молодшого це звучить так: