Руссова, В. М. Українсько-грецькі студії Аркасів [Електронний ресурс] / В. М. Руссова // Dialog der Sprachen – Dialog der Kulturen. Die Ukraine aus globaler Sicht = Діалог мов – діалог культур. Україна і світ : VII Міжнар. наук. Інтернет-конф. з україністики. – München, 2016. – С. 472–478. // Open Access LMU. – Режим доступу: https://epub.ub.uni-muenchen.de/41248/1/slawistik_virtuelle-konferenz_2016_WEB.pdf, вільний (дата звернення: 31.01.2022). – Назва з екрана.

475 Він, коли в віщій натхненності Брався за струни оспівувать Княжі діла громозвучнії, Княжі походи далекії – То розлітався по дереву Думками легкокрилими. Сизим орлом попід хмарами. В небі кружляв та підносився, Сірим вовком неутомливо Гнався вночі по землі (Аркас 1993, 54 – 55). Щоправда, в цьому перекладі не знайшлося місця фольклорній троїстості образу: в автора “Слова…” йдеться про білку з її віртуозністю бігу по дереву, сизого орла в небі та сірого вовка на землі. Степ широкий, степові могили – часті образи Аркасового перекладу давньої пам’ятки, що нагадують хронотоп, який зустрічаємо в багатьох творах вихідців зі степової зони України. Є в Аркаса й ностальгічний мотив, адже він писав з - за меж Батьківщини. Приміром, в “Утечі” – переслідуваний Мазепа “із коляски / Лани степовії оглядав”. А в поезії “Літо” – “місяць серебром степи облив”. Безмежні простори, до яких автор апелює в поезії “Над Україною” асоціюються зі “степовим тлом”. Образ рідного степу простежуємо у віршах “Сум”, “Чумаки”. Згодом письменник звернеться до нього в оповіданні “Наш степ” (1964), доволі популярному серед українських емігрантів. У 1976– 1977 роках у лондонському журналі “Визвольний шлях” він опублікує розширену версію цього твору під назвою “Повість про наш степ широкий” (Бойченко 2005, 54). Одним із важливих здобутків у творчості Миколи Аркаса Молодшого є його “Історія Північної Чорноморщини” (1969), відома сьогодні лише за першим томом, який зберігся. Краєзнавці твердять, що частина сторінок цього тексту – “художня історична проза” (Бойченко 2005, 54). У праці автор постає гарним фахівцем з історії, знавцем грецької та української культури та водночас – творець художньої прози, забарвленої ліризмом. Євген Маланюк у передмові до цієї книги простежує витоки діалогу української та грецької культур у світосприйнятті й діяльності Миколи Аркаса Молодшого. Це, власне, походження його дідів – із “блакитної Елади”, та проживання їх із нащадками в Україні від 1793 року. Спираючись на авторитет доктора Ярослава Пастернака, Є. Маланюк зауважує, що “автор виявляється із передових українських істориків на еміграції, так античного, як і княжого періоду історії < … >. Праця його виявилася цінним вкладом в історіографію України. Деякі частини його праці, як приміром життя Пантікапеї чи зруйнування Ольвії гетами, – читається як історичний роман” (Аркас 1969). Критик справедливо наголошує вплив грецького походження автора на його подальшу літературну творчість. До того ж виростав і формувався молодший Аркас поблизу Березані, Ольвії, на берегах Евксинського моря та Бугу – Гіпанісу і Бористена: “Все це для нього не архаїзми, а жива, немеркнуча сага, яка лунає з минулих століть” (Аркас 1969, 8).