Криворучко, Сергій. Рекрутинг персоналу. Від азів до професійності – К.: Гнозіс, 2023. – 692 с.

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ТЕХНОЛОГІЇ ПОШУКУ ТА ПІДБОРУ ПЕРСОНАЛУ 499 шляхом придбання, збирання, сортування, аналізу та інтерпретації відповідних даних про діяльність відповідного нового працівника як об’єкта вимірювання. З урахуванням зазначеного, найважливішим є вибір ефективних шляхів вимірювання певних параметрів (показників) продуктивно- сті відповідних об’єктів вимірювання [21, 22], у тому числі з вико- ристанням ключових показників ефективності [16, 23], що, у свою чергу, має одночасно потребувати цілеспрямування до чіткої струк- туризації зазначених шляхів вимірювання параметрів продуктив- ності та формалізації відповідної сукупності показників продуктив- ності персоналу (як об’єкта вимірювання) за обов’язковістю умови прагнення до максимальної ефективності використання можливих підходів оброблення виміряних значень результативності діяльно- сті цього персоналу. Усі зазначені підходи оцінки діяльності співро- бітників умовно можливо поділяти на дві основні групи [12, 14, 24, 25] — детерміновані (обумовлені, передбачувані) і стохастичні (ймо- вірнісні, непередбачувані). Вибір детермінованого та/або стохастич- ного підходів в оцінці загальних результатів діяльності нових спів- робітників має відбуватися з використанням п’яти основних індика- торів [14], а саме: індикатора PF (« past-future ») можливості викори- стання показників оцінювання ступеня продуктивності персоналу в минулих та/або в майбутніх періодах та індикаторів IC інформатив- ності, AC точності, SM простоти та CS вартості показників оціню- вання ступеня продуктивності рекрутованих працівників. Здебіль- шого за відповідними індикаторами PF, IC, AC, SM і CS , а також з урахуванням відповідних вимог щодо досягнення необхідного рівня точності оцінки продуктивності персоналу та волатильності вибірки виміряних значень продуктивності співробітників можливо ствер- джувати [14] про переважну практичну доцільність оцінювання продуктивності спеціалістів із використанням об’єднаної сукупності стохастичних показників, до яких належать три підгрупи: підгрупа СЗ - С середніх показників (математичне сподівання), підгрупа ДРВ - С діапазонів розкиду й відхилень (стандартне відхилення та коефі- цієнт варіації) та підгрупа ФТЗ - С форм або тенденцій змін (коефі- цієнти асиметрії та ексцесу, ймовірність досягнення певних ступе- нів продуктивності та довірчий інтервал). Таке ствердження на ко- ристь стохастичних (а не детермінованих) показників є тим більш закономірним за умови того, що результати діяльності персоналу за своєю природою є стохастичними, а не детермінованими, що зале- жать від сукупності великої кількості випадкових (ймовірнісних) за своєю суттю зовнішніх та внутрішніх чинників. Зрозуміло, що прак- тичне використання об’єднаної сукупності стохастичних показників