Криворучко, Сергій. Успіх в бізнесі. Від нуля до мільйонів. – К.: ЛАТ & К, 2018. – 464 с., іл.

393 РОЗДІЛ 4. ІНСТАЛЯЦІЙНА ФАЗА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ тему , наприклад : « Чому пану Джонсону платять більше , ніж мені ?». Виходячи з коротко розглянутих трьох основних переваг і двох недоліків окладної форми I нарахування заробітної плати , її засто - сування на практиці доцільно рекомендувати як : – постійний зарплатний стандарт для найманого виробничого персоналу I-1 і персоналу із забезпечення I-2, але обов ' язково , за умови відповідності розміру призначеного окладу його ринковим аналогам , а також при щорічному його збільшенні пропорційно тривалості роботи персоналу в компанії та якості виконання ним професійних обов ' язків ; – тимчасовий зарплатний стандарт для всього найманого персо - налу , але тільки на самому початковому етапі розгортання підпри - ємницької діяльності ; – проміжний ( перехідний ) стандарт оплати праці персоналу , але тільки для нових співробітників компанії на період їхньої адаптації на посаді . Разом з тим , постійне використання форми I оплати праці для тих , хто безпосередньо відповідає за результати просування товарів та / або послуг компанії , треба вважати нераціональним , оскільки та - ка форма оплати праці , по суті , не може оперативно забезпечити достатньої матеріальної мотивації персоналу за безпосередні ре - зультати роботи . Форма II оплати праці – « оклад плюс стимулюючі відсот - ки за результати продажів ». Оплата праці такої форми складається з чітко фіксованої ( сталої – constant ) окладної частини та змінюваної ( змінної – variable ) процентної частки , яка залежить від результатів праці ( продажів товарів та / або послуг ) співробітника , тобто : ЗП = оклад (constant) + % (variable) = variable = constant. Процентна частина оплати праці форми II також може мати дві основні відсоткові складові : частку від результатів первинних про - дажів ( тобто продажу конкретних товарів та / або послуг , здійснених « співробітником , що продає » конкретному клієнтові перший раз ) і частку від результатів вторинних продажів ( тобто повторних прода - жів конкретних товарів та / або послуг , здійснених « співробітником , що продає » конкретному клієнтові ). Треба зазначити , що на прак - тиці використання процентної частки від результатів вторинних продажів здійснюється далеко не завжди . Якщо ж за рішенням підприємця процентна частка від вторинних продажів все - таки використовується як складова форми II оплати праці , то , як прави - ло , її співвідносять до процентної частки від первинних продажів як 0,2-0,3 до 0,8-0,7.