Криворучко, Сергій. Успіх в бізнесі. Від нуля до мільйонів. – К.: ЛАТ & К, 2018. – 464 с., іл.

396 С . В . КРИВОРУЧКО УСПІХ В БІЗНЕСІ не тільки успішного співробітника з продажу , а й « прив ' язану » до цього співробітника базу клієнтів , отже , ризикує втратити частину напрацьованих обсягів продажів . Водночас , при використанні форми II оплати праці , незважаючи на наявність у ній прямого матеріального стимулювання співробіт - ника до підвищення фінансової ефективності в галузі первинних і вторинних продажів , підприємець не матиме достатніх важелів для фінансового мотивування « персоналу , що продає » до досягнення ним конкретних ( намічених бізнесменом ) планових показників про - дажів ( недолік II-3). Форма II нарахування заробітної плати дозво - ляє стимулювати тільки підвищення результативності продажів , а не підвищення до якогось конкретного ( планового , наміченого , очі - куваного ) результату . Виходячи з коротко розглянутих основних трьох переваг і трьох недоліків окладно - відсоткової форми II оплати праці , її практичне застосування доцільно рекомендувати як : – постійний ( при відсутності в компанії жорстких вимог до пла - ну продажів ) або тимчасовий ( до введення в компанії жорстких ви - мог до плану продажів ) зарплатний стандарт для всього штатного « персоналу , що продає », але тільки за умови чіткої , вивіреної відпо - відності сукупності призначених окладу ( значення складової II-1) і стимулюючих відсотків ( значення складових II-2-1 і II-2-2) ринко - вим аналогам ; – постійний зарплатний стандарт для всього позаштатного « пер - соналу , що продає » ( торгових агентів , комівояжерів тощо ), але тіль - ки за умови « обнуління » окладної складової ( значення складової II- 1) і чіткої відповідності призначених стимулюючих відсотків ( зна - чень складових II-2-1 і II-2-2) ринковим аналогам . Разом з тим , постійне використання форми II оплати праці для « співробітників , що продають » у компаніях з встановленими жорс - ткими вимогами до плану продажів , треба вважати нераціональ - ним , оскільки форма II, по суті , не може забезпечити достатньої ма - теріальної мотивації персоналу за конкретні ( планові , намічені , очі - кувані ) фінансові результати просування « співробітниками , що продають » відповідних товарів та / або послуг . Форма III оплати праці – « оклад плюс премія за виконан - ня фінансового плану » . Оплата праці такої форми складається з чітко фіксованої ( сталої – constant ) окладної частини , яку призначає підприємець , і зміню - ваної ( змінної – variable ), що залежить від результатів праці спів - робітника ( в тому числі ( але не тільки ) – результатів продажів това - рів та / або послуг ), тобто :