Криворучко, Сергій. Успіх в бізнесі. Від нуля до мільйонів. – К.: ЛАТ & К, 2018. – 464 с., іл.

399 РОЗДІЛ 4. ІНСТАЛЯЦІЙНА ФАЗА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ців відповідно ) « прив ' язку » майже всіх категорій персоналу до біз - несу підприємця ( перевага III-3) і , тим самим , зменшити плинність персоналу у відповідні часові інтервали . Разом з тим , форма III нарахування заробітної плати є відносно складною ( відносний недолік III-1) порівняно з розглянутими вище формами I і II оплати праці і , без сумніву , вимагатиме від бізнесме - на організації не тільки продуманого щоквартального ( щопіврічно - го , щорічного ) фінансового планування , а й розробки та імплемен - тації продуманої системи оцінювання праці співробітників , отже , впровадження в компанії сукупності ключових показників ефек - тивності результатів діяльності персоналу (KPI). Виходячи з короткого аналізу трьох основних переваг і відносно - го недоліку окладно - преміальної форми оплати праці III, її застосу - вання на практиці доцільно рекомендувати як : – постійний зарплатний стандарт для всіх категорій найманого персоналу , але тільки за умови відповідності розміру призначених окладних і преміальних частин ринковим аналогам , організації продуманого щоквартального ( щопіврічного , щорічного ) фінансо - вого планування , а також впровадження продуманої системи оці - нювання праці співробітників ; – тимчасовий зарплатний стандарт для тимчасового персоналу різних категорій , як правило , найманого підприємцем за контрак - том для здійснення конкретного проекту , але тільки за умови чітко - го узгодження сторонами всіх термінів і параметрів . Водночас , при відсутності в компанії єдиної системи фінансово - го планування та оцінювання персоналу , в тому числі , сукупності ключових показників ефективності кожної категорії персоналу (KPI), застосування форми III оплати праці до будь - якої з категорій співробітників треба вважати нераціональним через неможливість якісного об ' єктивного визначення розміру преміальної складової III-2 заробітної плати для кожного працівника . Форма IV оплати праці – « оклад плюс дольова участь ». Оплата праці такої форми складається з чітко фіксованої ( сталої – constant ) окладної частини , що призначається підприємцем , і змінюваної ( змінної – variable ) дольової частини прибутку , що за - лежить від результатів діяльності компанії в цілому , тобто : ЗП = оклад (constant) + частка прибутку (variable) = variable = constant. Під дольовою участю ( пайовою частиною прибутку ) розуміють складову оплати праці найманого працівника , що розраховуєть - ся як його частка в загальному реальному прибутку , отрима - ному бізнесом за звітний період , і призначена для виплати як грошова винагорода ( заробітна плата ). Часто частка прибутку