Руссова, В. М. Ностальгія за втраченим «раєм» у творах М. Аркаса-третього / В. М. Руссова // Могилянські читання – 2020 : досвід і тенденції розвитку суспільства в Україні: глобальний, національний та регіональний аспекти. [Серія]: Філологія : ХХІІІ Всеукр. наук.-метод. конф., Миколаїв, 16-20 листоп. 2020 р. : тези / Чорномор. нац. ун-т ім. Петра Могили. – Миколаїв, 2020.

96 відліт у вирій восени, то передає весь жаль емігранта: «Відліт ніколи не бував радісним та гучним…». Продовженням стає розділ «Пташиний рай», «Весна на Півдні України», «Сонцеворот на весну-літо» та «Літо в степах України». Далі йдеться про «Таємниці степової ночі» та «Осінь». Акцентуються і «Деякі моменти осінньої пори». У 1976 р. з’являються розділи «Зима в степу», «Трави на квіти степової України», «Цілюще отруйне та чарівне зілля України», «Плавні, ставки, солончаки, болота-багна та їх рослинність» і «Криниці, джерела та «безодні», «Степові ліси та пущі», «Вечір у степовій пущі», «Захід сонця у степах», «Вітри-суховії та грози-громовиці», «Городництво та садівництво наших предків», «Конярство та вівчарство в степах», «Демко. Цигани. Убивство чабана», «Розбишацтво в степах», «Рибалки, могили та "баба" на них», «Могильники. Городища та поселення», «Бурлаки. Чумаки», «Наш христософорівський "звіринець" та "санаторія"». За 1977 р. вийшли такі розділи, що пов’язані з флорою і фауною, та історичні екскурси, як: «Землі "Вольностей запорозьких"», «Задунайська Січ» та «Епічна поезія та степ у народній поезії». В останній частині, що вміщені у 2–5 числах «Визвольного шляху» за 1978 рік, є твори присвячені «родинному гнізду» Аркасів у розділах «Богданівська церква» та «Наш старий, затишний Богданівський дім та його домочадці». Спогади про Україну, пам’ять про часи перебування в родинному маєтку, на річці Південний Буг і прилеглих територіях доповнюються екскурсами в минуле (часи ольвіополітів або козацтва). При цьому автор часто звертається до опису подорожей, прогулянок, походів, що так само, як і зміна у дорослі часи країн проживання його як емігранта, акцентує трансформацію свідомості й побіжного сприйняття дійсності на помежів’ї. Сам він упродовж оповіді про степ неодноразово звертається до бувальщин із років свого дитинства та юності про різні цікаві події. До символів України, її народнопісенної творчості автор звертається упродовж усього твору, цитуючи пісні, думи, описуючи звичаї. А у розділі «Епічна поезія та степ у народній поезії» пісні пращурів розглядає у контексті європейської культури, порівнюючи кобзарів зі скальдами Норвегії та Шотландії, з бардами і мінезингерами кельтів і германців, труверами, трубадурами франків та рапсодами й аойдами греків. Зазначивши, що однією з найвеличніших рицарських поем раннього середньовіччя була «Баляда про Роланда», він звертається до характеристики давнього українського епосу – «Слова про похід на половців Новгород-Сіверського князя Ігоря Святославовича». Ідентифікуючи себе як свідомого українця, Микола Аркас-третій і за межами імперської батьківщини акцентує естетичні переваги щодо музики українців та росіян-імперців. Вустами зустрінутого кобзаря