Та ні, не можу я загинуть.
Іду в життя, життя нове.
І ще побачиш ти мене,
Моя кохана Україно.
Микола Аркас
«Стоїть над Інгулом село моє рідне,
Своєю красою чарує мене…», – такою чарівною піснею про свій край зустрічали христофорівські школярі разом із дирекцією школи вихованців гуртка Миколаївського обласного Центру туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді «Літературне краєзнавство» (керівник – Запорожченко Г. М.) учасників краєзнавчої експедиції місцями Миколи Аркаса, яка проходила в травні 2008 року.
Свято вшановують у Христофорівці того, чиє ім’я було довгий час під забороною, – Миколу Аркаса. На його честь у краєзнавчому музеї села відкрили українську світлицю, «вітальню Аркаса», в якій знаходяться фотокартки з родинного альбому Аркасів, деякі сімейні речі, посуд, меблі, грамзаписи та одна із перших афіш опери «Катерина», родовід сім’ї, портрети Аркаса та його батьків. У світлиці є копія плану землі Христофорівської економії «титулярного радника.
Миколи Миколайовича Аркаса і всього 5582 десятин 16708 кв. Саж.» Є плани «володінь при с. Христофорівка вдови статського радника Ольги Миколаївни Аркас», датовані 1910 роком.
«Микола Аркас, – як повідала завідуюча музеєм Тетяна Цимбалюк, – був дворянином, поміщиком-багатієм, і великим духовним світочем. Мав отут своє родове помістя, що привільно було розкинулось аж до села Доброго, що на Баштанщині. Справді багата була людина! І ріллі мав досить, і один з найкращих тоді заводів із арабських та англійсько-арабських рисаків, гарний, добротний маєток. Пан, при високих тодішніх чинах, блискучий аристократ, а шанується тут як земляк-односелець. Бо є за що! Адже всі прибутки сім’ї йшли не на примхи та забаганки, а на культурно-просвітницьку роботу.
Микола Аркас популяризував і сценічне, і музичне мистецтво серед селян, запрошуючи до свого маєтку співаків, бандуристів, у репертуарі яких були старовинні народні думи ще козацької доби. Тут, у своєму маєтку, на фундаменті якого пізніше була побудована простора Христфорівська загальноосвітня школа, він писав лібрето славнозвісної опери «Катерина».
 |
Саме тут, у приінгульській тиші народжувались найкращі його твори. Часто односельці прохали (як згадує селянка Агафія Ляшенко), щоб пан почитав «Кобзаря», бо знав його всього напам’ять. «Читав повільно і розважно Слова Шевченка-Кобзаря, І ще не знав, що для нащадків Зійде й Аркасова зоря», – говорять словами поезії вихованці гуртка «Аркасівці» Христофорівської ЗОШ І–ІІІ ст.
|
Не один раз запрошував до себе Остапа Петрова і все записував-записував...
Старожили Христофорівки Ф. П. Будак, Н. І. Верник, Г. Ф. Матвієнко розповіли, що на кошти Миколи Аркаса кладовище, що знаходиться в центрі села, було обнесене кам’яним муром з майстерно кованими залізними ворітьми, які збереглися й донині. Родина Аркаса непокоїлася тим, що багато коштів витрачено через занепад у суспільстві. Лише господар не журився, а думав про те, щоб всі свої землі віддати селянам. А ще весь час прагнув до спілкування з природою.
|
Про це теж говорять юні аркасівці: Задуха міста все вела сюди, Де ліс, і річка, і сади, Де гай розрісся і шумить джерельце - Тут відпочинок стомленому серцю. Святим було його ставлення до води, річки, джерела. Не шкодував він коштів для будівництва каналів-відстійників, аби вода чистою стікала у річку...
|
 |
Ця любов до природи була помічена місцевими селянами. Часто виїздили вони з Миколою Миколайовичем у поле на північ від Христофорівки. Тепер у цих місцях виріс і шумить ліс, під кронами якого весело дзюрчать джерельця, які тепер усі називають Аркасовими. Беруть вони свій початок в глибокому яру, серед лісу, під 20-метровими ясенами.
А колись паростками їх посадив сам Аркас! Проходять століття, а джерельця не зникають, живуть! Одне з них обгородили, вкрили цямринням, схожим на хатинку. Два інших витікають з-під віковічних коренів високих ясенів, які шумлять, напоєні життєдайною вологоюІ І кущі, і квіти довго зеленіють, живлячись нею. А ще нам, учасникам експедиції, про одне джерельце, що знаходиться поблизу берега Інгулу (проти місця, де були господарські споруди Аркасів), розповів учитель музики місцевої школи, щирий патріот рідного краю, автор пісні «Аркасові джерельця» Микола Федорович Галушка. Криничку він сам і розчищає, бо вона витікає якраз внизу його городу. Ми сфотографувалися напам’ять біля неї, напившись цілющої, прохолодної водиці.
Старожили переказують, як виникли джерела, а юні учасники клубу «Аркасівці» творчо інтерпретують почуте у складені ними історії.