Бібліографічні покажчики

ПЕРЕДМОВА

Аркасівський рід був одним із найвідоміших на півдні України. Його представники зробили великий внесок у формування етносоціокультурного середовища регіону. Майже 125 років проживали Аркаси в місті Миколаєві, що обумовило наявність тут значної кількості фамільного архівного матеріалу.

Архів Аркасів ніколи комплексно не вивчався. Між тим, введення до наукового обігу нових документів значно розширює діапазон дослідження цього непересічного роду. На превеликий жаль, аркасівський родинний архів декілька разів зазнавав значних втрат, що вплинуло на його цілісність.

Вперше родинний архів Аркасів було знищено в Севастополі під час Кримської війни. Наприкінці 40-х - на початку 50-х років XIX ст. брати Захарій та Микола Аркаси знаходилися у Севастополі, перебуваючи на службі у Чорноморському флоті. З ними до цього міста потрапили всі родинні папери та бібліотека Андреаса Аркаса, першого з Аркасів, що емігрував з Греції в 1794 р. Під час англо-французького бомбардування в 1854 р. севастопольські будинки братів Аркасів з усім їхнім майном було знищено вщент.

Вдруге архів Аркасів зазнав втрат під час еміграції родини в 1919 р. до Константинополю. Поспішна евакуація війська й цивільного населення, сутолока примусили Аркасів залишити частину вантажу з паперами та майном на Ялтинській пристані.

Доля бібліотеки родини Аркасів склалася дещо краще. Вдова М.М. Аркаса О.І. Аркас передала в 1919 р. більшу її частину до Миколаївської публічної бібліотеки. Кількість книжок нараховувала 4000 одиниць. На сьогодні у відділі рідкісних і цінних видань Миколаївської обласної наукової бібліотеки ім. О. Гмирьова виявлено, описано та занесено до окремої колекції 31 примірник видань, які зберегли маргінальні помітки.

В 1919 р. О.І. Аркас передала також до Миколаївського історико-археологічного музею родинний архів. Засновником і тодішнім директором музею був С.І. Гайдученко, член Ради «Просвіти», близький до родини Аркасів. Даний архів складався з листування, службових паперів, звітів М.А. Аркаса (1818-1881) – Головного командира Чорноморського флоту і портів. Досить значну його частину складають матеріали Російського товариства пароплавства та торгівлі, засновником і головуючим директором якого був М.А. Аркас. Вказані документи красномовно свідчать про те, що М.А. Аркас був талановитим адміністратором, військовим теоретиком, підприємцем та господарником.

Серед епістолярної спадщини М.А. Аркаса зустрічаються приватні листи до дружини С.П. Аркас. Вони допомагають реконструювати особистість як самого М.А. Аркаса, так і родинні стосунки в цілому.

Особливої уваги та ретельного вивчення заслуговують доповідні записки, проекти, пропозиції М.А. Аркаса щодо розвитку Чорноморського флоту. Вони репрезентують адмірала як людину державну, яка мала широкі погляди на соціально-економічний стан інфраструктури Чорноморського узбережжя.

Друга частина архіву Аркасів, переданого в 1919 р. в музей, складалася з документів та матеріалів М.М. Аркаса (1853-1909). Але саме ця частина була розпорошена по багатьох місцях. Так, в 50-х роках XX ст. музейна колекція аркасівських матеріалів потрапила до спецсховища державного архіву Миколаївської області як «небезпечні» папери «буржуазно-націоналістичного» змісту.

Архів Аркасів мав всі шанси загинути втретє в умовах революції, війн, голоду, скрути, тоталітарного тиску. Завдяки Ф.Т. Камінському – директору Миколаївського обласного краєзнавчого музею (1923-1929) – цінні документи і матеріали не були знищені. Проте, аркасівський архів спіткала інша небезпека: окремі фотографії та документи потрапили до приватних рук, частину цінних паперів Ф.Т. Камінський передав до Києва. Зараз вони зберігаються в державному Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України та в Центральному архіві-музеї літератури та мистецтва.

Особливістю матеріалів М.М. Аркаса, що зберігаються в фондах Миколаївського обласного краєзнавчого музею, є відсутність листів приватного характеру. Дану обставину можна пояснити тим, що архів передавала до музею його дружина О.І. Аркас, яка вилучила особисте сімейне листування. Виключенням є щоденник М.М. Аркаса за 1875 р., що по праву вважається перлиною музейної колекції. Крім приватних записів, що дають змогу дослідити світоглядні пошуки молодого Миколи Аркаса, щоденник містить літературні, драматичні, поетичні та музичні твори.

Таким чином, колекція документів і фотоматеріалів, що зберігається в фондах Миколаївського обласного краєзнавчого музею, може вважатися цінним джерелом щодо вивчення життя та творчості роду Аркасів. Крім того, вона сама може бути об’єктом самостійного історичного дослідження.

Тема родоводу Аркасів невичерпна і ще чекає своїх дослідників. Атрибутика будь-якого документа та введення його до наукового обігу збагачує аркаістику новими знаннями та можливостями.

Т.В. Березовська,

 завідувач відділом новітньої історії

Миколаївського обласного краєзнавчого музею