Коли Микола Аркас відповідав, навіщо витрачає власні статки на українську справу, він казав просто: робить те, що вважає потрібним для свого народу. У цій стриманій позиції — сила людини, яка обрала не комфорт імперської еліти, а служіння ідеї. Народжений на перетині культур, він свідомо став на бік української ідентичності в часи заборон після Валуєвський циркуляр та Емський указ. Замість спокійної кар’єри — підтримка культури, освіти й слова.
Його опера Катерина за твором Тарас Шевченко стала подією, бо українська сцена тоді майже не існувала. А «Історія України-Русі» відкрила минуле простим людям — і стала справжнім проривом. Навіть після інсульту він не зупинився: заснував «Просвіту», відкривав школи, підтримував українські видання і таких авторів, як Леся Українка. Його боротьба була тихою — без гучних лозунгів, але з реальними наслідками. І саме такі люди тримають націю: ті, хто щодня робить правильне, навіть коли це складно.
